Психологічна допомога під час підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання та профілактика стресів перед іспитами

Хвилювання в учнів випускного класу виражається по-різному: від істерик до демонстрації «над спокою» і показної байдужості. Це залежить від особистісних особливостей і життєвого досвіду. Не менш стривожені майбутніми іспитами дорослі (батьки й учителі) намагаються допомогти підліткові. Ця допомога також має широкий діапазон засобів залежно від поведінки, що спостерігається в учня: від обвинувачень у бездіяльності й закликів більше часу приділяти навчанню до заклинань: «Ну що ти так хвилюєшся? Мені однаково, яку оцінку ти здобудеш!»

Ці «традиційні» способи лише дозволяють дорослим виплеснути свою тривогу, а підлітку, на жаль, допомагають мало, скоріше — навпаки. Він і сам розуміє, що слід більше уваги приділяти навчанню, але не спромож­ний себе змусити, і зайва констатація факту лише зміцнює його непевність щодо власних сил і заважає взятися до справи. Заклики бути спокійнішим також зазвичай досягають протилежного результату, лише зміцнюючи у підлітка відчуття своєї «виняткової тривожності».

Усе ж таки, як допомогти дитині в період підготовки до іспитів?

Розглянемо це на конкретному прикладі екзаменаційного стресу. У тих учнів, для яких важливі результати іспитів (тобто у них є потреба скласти їх якнайкраще), перед іспитом виникає стан тривоги:

Ø підвищується артеріальний тиск;

Ø підсилюється потовиділення.

При цьому поведінка учнів буває різною:

Ø одні зосереджено дочитують ті розділи підручника, у засвоєнні яких не впевнені, словом, приходять у стан підвищеної мобілізації та готовності до іспитів;

Ø інші, навпаки, метушливо перегортають підручник, тому що не в змозі зосередитися на одному розділі; зі страхом прислухаються до розповідей тих, хто вже склав іспит, і переконують себе, що не можуть відповісти на жодне із запитань — коротше кажучи, пере­бувають у панічному стані. Діяльність таких школярів є повністю дезорганізованою.

Ці дві форми поведінки відображають ступінь емоційної напруженості. Деякі діти, беручи білет, першої миті навіть не можуть прочитати та зро­зуміти запитання. Надалі їхня поведінка відрізняється рівнем підготовки; якщо вони переконуються, що пам'ятають матеріал, їм вдається поступово заспокоїтися та відповісти. Однак справжньої впевненості в собі вони так і не знаходять: нерідко екзаменатору варто поставити бодай одне не дуже складне запитання, і вони розгублюються, утрачають здатність мислити. Після іспиту вони вичавлені, як лимон, і мають єдине бажання відіспатися (незалежно від того, як вони спали в ніч перед іспитом). Якщо ж питання (або одне з них) здаються учню незнайомими, ось тут нерідко слід очіку­вати катастрофічного стану — раптово  з'ясовується, що вони забули навіть те, що знали.

І навпаки, ті учні, які мобілізуються перед іспитом, навіть зіткнувшись із складними запитаннями, проявляють винахідливість, у них раптово спливають у пам'яті знання, про які вони навіть не здогадувались.

Переконавшись у тому, що йому хочуть поставити небажану оцінку (нижче за ту, на яку він претендує), такий учень обов'язково попросить поставити йому додаткові запитання.

  Методи саморегуляції в умовах стресу

Релаксація - це метод, з допомогою якого можна частково або повніс­тю позбутися фізичного або психічного напруження.

Зрозуміло, вона не розв'яже всіх проблем, але значною мірою посла­бить їхній вплив на організм, що є дуже важливим.

Опановувати методи релаксації потрібно не тоді, коли, як кажуть, «смажений півень клюне», а завчасно. Тож скористайтесь наведеними вправами і правилами.                                         

Вправи

1.    Сидіть спокійно близько двох хвилин, очі заплющені. Уявіть при­міщення, в якому знаходитесь. Спочатку спробуйте обійти подумки всю кімнату (уздовж стін), а потім пересувайтесь по всьому периметру тіла — від голови до п'ят і назад.

2.    Уважно стежте за диханням, дихайте носом. Зосередьтеся на своєму спокійному подиху упродовж 1-2 хвилин (немовби уп'явшись в одну точку). Спробуйте не думати ні про що інше.

3.    Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте подих. Одночасно різко напружте всі м'язи на кілька секунд, намагаючись відчути напруження в усьому тілі. На видиху розслабтеся. Повторіть тричі.

4.    Зробіть глибокий вдих і затримайте подих — грудні м'язи напружені. Відчуйте це напруження, а потім зробіть різкий видих, розслабте груд­ну клітку, повторіть тричі.

5.    Злегка підніміть обидві руки, розчепіривши пальці якомога ширше начебто граєте на піаніно, намагайтеся охопити якомога більшу кіль­кість клавіш. Фіксуйте це положення пальців упродовж декількох секунд, намагаючись відчути напруження. Потім розслабтеся, руки вільно опустіть на коліна. Повторіть тричі.

  

Правила самоорганізації уваги під час підготовки до іспитів

Правило І. Заздалегідь розплануйте свій час, щоб у години занять ніщо не відволікало вас.

Правило II. Розпочинаючи роботу, завчасно організуйте своє робоче місце.

Правило III. Приступаючи до занять, максимально мобілізуйте свою волю, покиньте усі зайві думки. Найкращий спосіб — попередній перегляд матеріалу, складання плану майбутньої роботи.

Правило IV. Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ви розумієте досліджуваний матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми).

Правило V. Якщо зосередити увагу на навчальному матеріалі заважа­ють хвилювання, тривога у зв'язку з майбутнім іспитом, сторонні думки, то займіться конспектуванням або читанням досліджуваного матеріалу вголос. Після того, як вам удасться зосередити увагу, можна читати «про себе».

Правило VI. Чергуйте читання з переказуванням, розв'язанням завдань, тому що це попереджає виникнення психічного стану монотонності, за якого стійкість уваги знижується. Однак така зміна не повинна бути занадто частою: це призводить до зайвої суєти, поверхневого сприйняття навчального матеріалу.

Правило VII. Якщо під час читання ви раптом усвідомили, що на якийсь час «відключилися», змусьте себе негайно повернутися до того місця, де відбулося відключення. Визначити його досить легко: весь попе­редній текст під час повторного читання сприйматиметься як незнайомий. Обов'язкові повернення не тільки забезпечать освоєння сприйманого матеріалу, але й сприятимуть підвищенню загальної стійкості уваги.

Правило VIII. Не забувайте про гігієну розумової праці, оптимальне освітлення та температуру.

Раціональні прийоми запам'ятовування

Мала мнемотехніка:

1)   запам'ятовування перед сном, у стані розслаблення, або після сну, від­починку;

2)   «не за один раз»: значну роль відіграє повторення (через 2-3 дні);

3)   чергувати сприйняття та відтворення;

4) сенсорна (почуттєва) опора — допоміжні прийоми:

Ø вузлики на пам'ять,

Ø підкреслення, асоціювання із предметами;

5) зумовлювання, воно може бути:

Ø ситуативним (учіть у тих самих умовах),

Ø ритмічним (учіть в тому самому темпі),

Ø емоційним (під музику);

6)    емоційне налаштування на роботу (продуктивність пам'яті зростає);

7)    вербалізація образів (проказування, порівняння).

Велика мнемотехніка:

1)   версифікація (запам'ятовування у віршах);

2)   кріптографування  (перекодування);

3)   виділення логічних структур (що головне, у чому суть);

4)   відокремлення знання від незнання;

5)   естетичне (гарне) запам'ятовується краще;

6)   дидактичний прийом (вивчили розділ, придумали завдання).

Правила збереження знань:

Ø виділіть те, що потрібно запам'ятати;

Ø облиште сторонні думки, зосередьтеся на тому, що треба запам'ятати;

Ø виділіть в об'єктах головне і другорядне, знайдіть зв'язки між об'єктами, використайте мнемотехніку;

Ø у складному матеріалі обов'язково виділяйте значеннєві віхи; ураховуйте свій тип пам'яті;

Ø систематично повторюйте та відтворюйте матеріал, який запам'я­тали;

Ø не змішуйте пізнавання та відтворення;

Ø у разі виникнення утруднень згадайте обстановку завчання, про­сувайтеся від окремого факту до системи або від більш загальних знань, необхідних цієї миті.

                                      Напередодні іспиту:

Ø Один день перед іспитом присвятіть тому, щоб знову повторити всі плани відповідей. Не повторюйте білети один за одним, краще напишіть номера на аркушах і тягніть, як на іспитах. Щоразу, перш ніж відповісти на запитання білета, згадайте та запишіть план від­повіді. Якщо це вийшло легко, можете не розповідати — це питан­ня ви знаєте добре. Відомо, що голос, поза, жестикуляція не тільки «видають» стан людини, але за принципом зворотного зв'язку здатні впливати на нього. Прибравши впевнену позу, починаючи говорити спокійним і впевненим голосом, ви стаєте спокійнішим і впевненішим;

Ø  Якщо ви хвилюєтеся, то безпосередньо напередодні іспиту уявіть ситуацію екзамену в усіх фарбах, з усіма своїми почуттями, пере­живаннями, «страшними думками». Спочатку ви уявляєте, як у вас тремтять руки або пересихає у горлі, у голові — жодної думки. Ви тягнете білет, сідаєте на місце або читаєте завдання на дошці під час письмового іспиту... і страх зникає, ви зосереджуєтесь і починаєте спокійно готуватися до відповіді або виконувати завдання, потім підходите до екзаменаційній комісії та відповідаєте на всі запитан­ня (якщо ви взагалі не відчуваєте страху перед іспитом, то не треба його й уявляти собі);

Ø  Дорогою на іспит не зашкодить просто перегорнути сторінки підручника.

Під час іспиту:

Ø  Починайте готуватися з того питання, виконувати те завдання, яке є для вас легшим;

Ø  Напишіть орієнтовний план відповіді на окремому аркуші паперу. Пишіть навіть те, що може спочатку здатися непотрібним, це допо­може під час письма пригадати ще якісь факти. Якщо вам удасться це зробити, ви заспокоюєтесь, голова працюватиме ясніше та чіткі­ше, тепер вашу енергію можна спрямувати на відповідь;

Ø  Складання невеликого плану забере хвилин 20 - 25. Прикріпіть аркуш із планом до екзаменаційного аркуша, і екзаменатор поба­чить, що у вас методичний склад розуму;

Ø  За можливості сформулюйте коротку відповідь на запитання в першому ж реченні. Ви продемонструєте екзаменатору, що зміст запитання для вас зрозумілий;

Ø  Якщо запитання складається з декількох частин, назвіть кожну з них і підкресліть підзаголовки. Екзаменатор побачить, що вам є, що сказати за кожним пунктом;

Ø  Вашу роботу буде легко читати й робити в ній позначки, якщо почерк чіткий і зрозумілий;

Ø  Якщо ви говорите про гіпотези або включаєте у свою відповіді, дати тих або інших подій, підкресліть їх: знання дат відразу буде відзначено екзаменатором;

Ø Упевніться, що в готовій відповіді є вступ, основна частина та вис­новок.

Тактика відповіді:

Ø Прочитати весь білет до кінця;

Ø Оцінити, який пункт є для вас найлегшим;

Ø Намітити послідовність розв'язання завдань за принципом від про­стішого до найскладнішого;

Ø Якщо завдання виявилося складнішим, ніж ви вважали, переходьте до наступного. Виконавши інше завдання, можна повернутися до першого;

Ø Стежте за часом, відведеним вами на розв'язання кожного пункту;

Ø Якщо залишається зайвий час, не кваптеся підводитись. На пи­сьмовому іспиті витратьте цей час на перевірку, на усному — по­слухайте, про що запитує викладач: запитання повторюються.

портфоліо from tutunnik

Тренінги

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Полтавський обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти

Тренінгове заняття: «Боремося з агресією»

Підготувала:

Практичний психолог

Проценківської загальноосвітньої школи

 І-ІІІ ступенів

Зіньківського району

Гончаренко Юлія Олександрівна

                                      Полтава 2013

Мета: розкриття поняття «агресія»; оволодіння навичками

саморегуляції та опанування агресивних проявів в поведінці.

Обладнання: клубок ниток, стікери,аркуші формату А4, кольорові олівці та фломастери, кульки,кошик для сміття, маркери.

1.Повідомлення теми та мети (2хв.)

2.Вправа «Знайомство»(7 хв.)

Інструкція: «Діти, кожен із вас зараз може повідомити нам своє ім’я та щось розповісти про себе. Може, хтось захоче розповісти про свою домашню тварину, улюбленця сім’ї, чи про свої захоплення, чи про те, чим любить займатися у вільний час. У вас є хвилина, щоб подумати, що ви хочете розповісти нам про себе…(Візьміть клубок у руки й почніть гру самі.)

У ході знайомства учасники передають клубок ниток тому, хто сидить навпроти, затискуючи вільний кінець нитки в руці. Клубок  передається до тих пір, поки всі учасники не стануть частиною однієї павутини. Після цього психолог ініціює обговорення з дітьми тих чинників, що можуть сприяти об’єднанню групи.

-                     Як ви думаєте, чому ми склали таку павутину?

Після обговорення павутиння розпускають. Для цього кожна дитина повертає клубок попередній, називаючи її на ім’я і, можливо, коротко переказує її розповідь. Клубок повинен повернутися до того, хто почав його розкручувати. Можливо, іноді нитка буде заплутуватися при спробі розплутати павутину. У таких випадках можна з гумором прокоментувати ситуацію, сказавши, що члени групи вже тісно «зв’язані між собою».

-                     Як ви почуваєтеся зараз?

-                     Хто почувається  зараз  інакше, ніж на початку гри? Чому?

-                     Чиї розповіді найбільше зацікавили? Чому?

-                      

3. Прийняття правил роботи в групі (3 хв.)

Правила групи роздаються кожному учасникові в роздрукованому вигляді. Вголос зачитуються правила та пояснюється важливість їх дотримання.

4. Вправа «Мої очікування» (3 хв.)

«Пісочний годинник”

Інструкція: Зараз ви отримаєте «золоті піщинки», на яких зможете записати, що б ви хотіли, щоб змінилось після нашої зустрічі. Ці піщинки ми покладемо в чарівний пісочний годинник, а в кінці нашої зустрічі побачимо, чи принесли наші чарівні бажання результат.

Учні записують очікування на стікерах (жовтого кольору у вигляді неправильного кола – «золоті піщинки»), по-черзі підходять до плакату у вигляді пісочного годинника, озвучують очікування та приклеюють стікери у верхній половині годинника.

5. Мозковий штурм «Агресія – це…» (2 хв.)

Мета: визначити поняття «агресія».

Хід вправи: Психолог запитує учасників, як вони розуміють, що таке агресія. Всі висловлені пропозиції записуються на фліп-чарті. Далі інформаційне повідомлення.

Інформаційне повідомлення: «Агресія» (3 хв.)

У перекладі з латинської мови «агресія» означає «напад» . В даний час термін «агресія» вживається надзвичайно широко. Цей феномен пов'язують і з негативними емоціями (наприклад, гнівом), і з негативними мотивами (наприклад, прагненням нашкодити), а також з негативними установками (наприклад, расовими упередженнями) і руйнівними діями.

У психології під агресією розуміють тенденцію (прагнення), яка виявляється  в реальному поводженні або фантазуванні, з метою підпорядкувати собі інших або домінувати над ними..

Метою агресії може бути як власне спричинення страждання (шкоди) жертви (ворожа агресія), так і використання агресії як засобу досягнення іншої мети (інструментальна агресія). Агресія буває спрямована на зовнішні об'єкти (людей або предмети) або на себе (тіло або особу). Особливу небезпеку для суспільства представляє агресія, спрямована на інших людей.

Не дивлячись на те, що термін «агресія» зазвичай вживається для позначення руйнівних намірів, його поширюють і на більш позитивні прояви, наприклад активність, що породжуються честолюбством. Подібні дії позначають як самоствердження. Вони виявляються у формі конкуренції, прагнення до досягнень, іронії, спортивних змаганнях і т.д.

Агресія – це будь-яка поведінка, що містить погрозу чи  завдає  шкоди іншим.

6. Вправа «Малюємо злість»(10 хв.)

Мета: налаштування на роботу; звільнення від негативних емоцій.
Учасникам пропонують намалювати свою злість так, як вони її  уявляють, а потім розірвати  малюнок та викинути його у відро для сміття, щоб назавжди позбутися почуття злості .

- Що ви відчули після того, як викинули свою злість?

7. Вправа «Сердиті кульки»(7 хв.)

Мета: розвиток самоконтролю.
Психолог заздалегідь просить дітей при­нести по дві повітряні кульки.
На занятті діти надувають і зав'язують їх. Кулька символізує тіло, а повітря в ній — роздратування, гнів.

 - Чи може зараз повітря входити або ви­ходити з кульки?

 - Що трапляється, коли почуття сповню­ють людину?

 - Якщо людина роздратована, чи може вона зупинитися, обміркувати все?

А зараз різко стисніть кульку, щоб вона лопнула.

-                     Чи безпечний цей спосіб вираження гніву?

-                     Якщо кулька — це людина, що з нею трапилося?

Надуйте ще одну кульку і випустіть трохи повітря. Знову різко стисніть.

-                     Кулька зменшилася чи вибухнула?

 Чи можна такий спосіб вираження гніву вважати безпечним?
Таким чином ми контролюємо наші по­чуття. Здуватимемо кульку повільно, доки не випустимо все повітря.

8. Вправа «Скарбничка порад» (10 хв.)

Мета: навчання звільнення від негативних емоцій.

Хід вправи: об’єднуємо учасників у 3 групи і пропонуємо розробити рекомендації для звільнення від агресії. Презентація напрацювань. Роздатковий матеріал «Поради звільнення від агресії» надається кожному учасникові.(Додаток 1).

9. Релаксація «Веселка»(5 хв.)
Психолог  просить учасників влаштуватися зручно і розслабитися. Вправа починається з глибокого дихання.
Інструкція: А зараз ми уявлятимемо кольо­ри веселки.
— Уявіть жовтий колір. Це колір сонця, він теплий, лагідний, від нього по тілу роз­ливається тепло.

 - Уявіть червоний колір. Це колір енер­гії, кохання, він надихає нас на нові справи, а також може нести агресію, невдоволення, роздратування.

 - Уявіть блакитний колір. Це колір води, яка дає життя всім земним істотам, втамо­вує спрагу, коли нам хочеться пити, і вабить своєю прохолодою, коли дуже спекотно.

 - Уявіть зелений колір. Це колір приро­ди, а отже, здоров'я. Він заспокоює нас, зні­має напруження, допомагає одужати, коли ми хворіємо.

10. Підсумки (3 хв.)

Аналізуємо наскільки справдилися очікування учасників. Запалюємо свічку і передаємо її по колу, висловлюючи свої враження від заняття та бажаючи один одному чогось гарного, приємного.

Додаток 1

Поради звільнення від агресії:

v   Голосно заспівати улюблену пісню.

v   Пограти в «Дартс».

v   Пострибати на стрибалці.

v   У «мікрофон» («склянку для крику») викричати свої негативні емоції.

v   «Побитися» з братом або сестрою.

v   Налити у ванну води, запустити в неї декілька пластикових іграшок і бомбити їх м’ячиком.

v   Влаштувати «бій» з боксерською грушею.

v   Полити квіти.

v   Швидкими рухами витерти дошку.

v   Забити декілька цвяхів.

v   Пробігти декілька кругів навколо будинку.

v   Зробити перестановку у кімнаті.

v   Випрати білизну.

v   Потанцювати.

v   Віджатись від підлоги декілька раз.

v   Влаштувати змагання «Хто голосніше крикне?» «Хто вище стрибне?».

v   Стукати олівцем по парті.

v   З декількох аркушів паперу наробити кульок і покидати їх.

v   Швидкими рухами намалювати того, хто тебе скривдив, і закреслити малюнок.

v   Зліпити з пластиліну того фігуру супротивника, а потім зламати її.

v   Зайнятись улюбленим видом спорту.

v   Увімкнути «Караоке» й заспівати.

v   Розірвати газету.

v   Помити підлогу.

v   Перебрати свої речі у шафі.

v   Напишіть «лайливого» листа і з усією кровожадністю, на яку ви здатні, спаліть його, розірвіть у клапті.

Успіху вам!